преподобного Варлаама Печерського (обведено кружечком). Розповідають, що перший ігумен Києво-Печерської обителі, повертаючись 1065 року з Єрусалиму і Константинополя через Волинь, вирішив перепочити в тутешньому монастирі. Довідавшись, що монахи приносять воду в монастир здалеку, Варлаам відшукав джерело поблизу, викопав криницю, яку сам же й освятив. Відтоді свята вода стала допомагати тим, хто приходив сюди з вірою.

Шлях до джерела був непростий – пригадують старожили — треба було довго йти вниз стрімким схилом. Але дуже вже хотілося випити цілющої води й умитися нею. Внизу, біля джерела, доводилося бачити не тільки людей похилого віку, а й молодь. Прочани дружно витягали з глибини криниці цебро з водою, а потім розливали її всім охочим, намагаючись жодної краплі не пролити на землю.

Але у 1939 році, коли західні українські землі відійшли до складу СРСР, монастир було тимчасово закрито, а з 1946 року чернече життя на Святій Горі завмерло на довгих 45 років - в безцінному пам’ятнику архітектури рзмістилася колгоспна тракторна бригада. Запустіло і благодатне джерело, поглинуте болотистою трясовиною.

З  відродженням Святої Гори відродилось і джерело. Болотисту низину осушили, облаштувавши монастирський рибний ставок. Джерело очистили від замулення, накрили дерев’яним зрубом і архиєпископ Волинський і Луцький Нифонт знову відслужив  водосвятний молебен.

Згодом, до 1000-ліття ювілею обителі (2001 р.), за благословенням Його Блаженства Блаженнійшого Митрополита Володимира, було зведено над джерелом каплицю на честь преподобного Варлаама Печерського. Для зручності ж спуску по крутому схилу, від входу в печерну церкву до джерела було прокладено пологі сходинки з перилами.

На святкові дійства збираться багато народу від усіх-усюд. Чується українська, російська, польська, англійська мови. Усі ці люди, такі різні, приїзжають сюди по зцілення не тільки фізичне, а й духовне. І вони щиро вірять, що знаходять його в маленькому селі Зимному, у великій Святині України.